東欧・ウクライナ・ロシアンポップスの窓 - Русская попса.ком

Ніч – доміно
За минулим днем спалює мости,
Хтось вже давно в ліжку "баю-бай",
Хтось, але не ти.
Як же чекала давно
І готувалася ти:
Названі ім’я і ключ,
Сказане слово "Зайти!"

(*)Бо в онлайн всі твої я,
І в онлайн твоя сім’я!
І в онлайн, бейбі, в онлайн
Твоє лібідо!

Ти вже десь там і уже летять,
Множаться мости.
Хто ж тоді тут за столом заснув?
Хтось, але не ти.
Як завойовуєш ніч І пробиваєшся ти –
Стільки знайомих облич
Й кожен захоче зайти.

(*×2)

Як завойовуєш ніч
І пробиваєшся ти –
Стільки знайомих облич
Й кожен захоче зайти.

(*×2)

І в онлайн, бейбі, в онлайн
Твоє лібідо!
І в онлайн, бейбі, в онлайн
Твоє лібідо...

Встретились случайно глаза,
Взгляд застыл,
Вижу, милый, что не один,
Но меня не забыл.
Пролетело мигом одним
Счастье наших дней,
Почему же наши сердца
Бьются все сильней

(*)Я не дышу, расскажите небу птицы,
Я не живу без родных красивых глаз его.
Я не могу, дневника листать страницы,
Как обмануть, сердце моё


Снова по чужим городам
Наши сны
Снова кто-то скажет люблю
Но не мы.
Так легко смогли отпустить
Счастье наших дней,
Почему же наши сердца
Бьются все сильней

(*×2)

Ты говоришь: «Не люблю!»,
Но я не верю, нет.
Со мной играешь в игру,
На сердце ставишь след.
Но знай, не сдамся так просто.
И пусть шанс один на девяносто.
Меня не спугнут твои угрозы,
Всё равно будешь моя, рано или поздно.
Тебе не до меня, но я не верю, нет.
Придет момент и мы будем с тобою тет-а-тет.
Подберу ключ к твоей дверце,
Растоплю твоё ледяное сердце.
Тебе никуда не деться.

(*×2)Немного перца осталось на твоих губах
И ты уже в моих руках,
Я решаю всё, я решаю всё сама.

Ты говоришь что ты яд, но я не верю, нет!
На такой яд как ты у меня иммунитет.
Ну хватит! Больше не надо, смирись с тем, что я рядом.
Не злись на меня, правда, я же знаю что ты на самом деле рада.
Говоришь я мешаю, но я не верю нет!
Прости, что я нарушаю каждый твой запрет.
Ты слишком много болтаешь,
На самом деле ничего не решаешь.
Иди ко мне и не забудь добавить перца.
И это женщина моих успехов.

(*×4)

Часом так буває, що ти реально вигрібаєш,
За що вхопитись не знаєш, тупо свій час витрачаєш,
Кілька справ на день маєш, які залагодити треба,
Бо від цього залежить твоє місце під сонячним небом.
Кілька окремих керунків, вектори у різні боки,
Часом, за жодним з них ти не встигаєш нітрохи.
З цим небагато мороки, просто треба зібратись,
Але, як завше тобі в напряг, і ти продовжуєш лінуватись.
Думаєш: „От холєра, життя таке несправедливе,
Чому це сталось зі мною?.. Як таке взагалі можливо?..”
Інші розклади, які позитивних результатів не приносять,
А навпаки, лиш далі тебе від твоєї мети відносять.
І замість того, щоб попуститись – всіх і все матюкаєш,
Замість того, щоб розслабитись – себе і все напрягаєш.
Щоразу забуваєш, що не варто надто перейматись,
Все станеться так, як воно має статись!

Мама весь-час повторює:
„Все, що робиться – робиться на краще!”
Знаю, повірити в цю істину у сто разів важче,
Коли у тебе все хреново, і здається знову і знову,
Що всі твої неприємності – невипадкові.
Кажуть, коли здається – треба хреститись,
Чьотки перебирати, мантри читати, або просто молитись,
Твоє віросповідання тут жодного значення не має,
Треба робити щось таке, що тебе по-доброму попускає,
Заспокоює, врівноважує і тримає,
Від хибних, передчасних висновків утримує і оберігає.
В цьому весь прікол – вірити у краще, коли все погано,
У найскладнішій ситуації пам‘ятати слова мами,
Коли у серці знання того, що все буде так, як має бути,
На негативне можна забити, про неприємне забути.
Покластись на Вищу Силу і самому не здаватись,
Робити все правильно і ні в чому не сумніватись!

Все буде файно, бо інакше не може бути,
Згори все видно краще, хоч Божих намірів збагнути,
Нам не вдасться ніколи, там на горі свої пріколи,
А в нас тут свій театр, і в нас акторів – свої ролі.
І якщо грати за Станіславським, треба вірити у наступне:
Природньо бути добрим, неприродньо – бути підступним.
У тебе є безсмертна душа, а значить ти частинка Бога,
І під Його пильним поглядом, проходиш свою дорогу.
Тому, коли щось не виходить, коли щось не вдається,
Це значить, той хто зверху впевнений, а не йому здається,
Що так буде краще і для тебе і для всього світу,
Ти мусиш вірити в це, як вірять батькам маленькі діти.
Бо ти є Божа дитина, і все хороше є для тебе можливим,
Ти заслуговуєш на все найкраще, і це є дуже важливо.
Немає значення скільки тобі доведеться прикласти зусиль,
З Божою поміччю ти досягнеш будь-яку свою ціль!!!

Приспів:
Все буде файно, інакше бути не може,
Запам‘ятай це, і постарайся не забути!

Зелене світло, червоні килими,
Привітайтесь з новим гравцем.
Справи - олівцем, подяки - чорнилами
І, будь ласка, без сцен.

(*)В епіцентрі
Нерозмінним центом
Обіцяю бути молодцем!
Сто процентів!
Це зі мною сто процентів
І поки жодних панацей!

Гарячі лінії, холодні голоси
Замикають кільце...
Здатися живцем, чи до останніх сил
Вірити в єдиний процент?..

(*×3)

Сто процентів...

Один звонок
Тысячу мыслей
По сердцу ток
Время зависло
Кто прав,кто виноват?
в этом и дело
Я не хотел себя сдержать,
а ты не сумела

(*)И не вернуть,
что ценили мы когда-то
И не сказать
Просто забудь
Не повторить
Все остыло
Не надо
Нам не пройти сначала этот путь
Просто забудь

С неба на крыши
Едва-ли слышно падают сны
Видишь,как вышло-
Все дальше и тише разьеденены
Беспомощный ответ
Стирается след
Где полночь,где рассвет
Нас больше нет

(*)

Слишком поздно что-то менять
Не вернуть,что ценили мы когда-то
И не сказать
Просто забудь

(*)

А я вита думами
Сам на сам і сам не свій,
І мари вдаль несуть мене,
Немов пелюстку.
Журнали перегортаю,
Чари-тури, зваби цін,
І близько-близько вже
Омріяна відпустка!

(*)Сонце гріє лице -
Радує це!
Полюбляю тебе-е,
Відпустка!
Оксамитові дні,
Ті чарівні,
До вподоби мені-і!

Нехай минають морози,
Буде хай нестерпний жар,
Хай витрачатиму гроші на
Коктейлі.
Піна вирує морями,
Чайки зойк, дельфінів гра,
Краси такої не побачиш
У моделі!

(*)

Чували ми за Маямі,
Але нас віта Азов,
Озера Шацькі звуть
Приваблює Алупка.
І хвилі нас окотили,
Ми герої враз, агов!
Долає далі в сяйві бризок
Наша шлюпка!

(*)

Тіло хвиля несе -
Радує все!
Обираю тебе-е,
Відпустка!
Незабаром оті
Дні запальні
Подарує мені-і!

(*)

Торкався рук твоїх вустами,
Дивився в очі твої сині,
Кохання завжди буде з нами,
Його крізь роки я нестиму.

Без тебе щастя не можливе,
Всі сни пронизані тобою.
І я посправжньому щасливий,
Коли нас двоє.

(*)Тільки кохання між нами,
Ти мені крила даруєш.
Ти мені снишся ночами.
Ти моє дерце хвилюєш.
Тільки кохання між нами.
Ти моя ніжна, єдина.
Вперше і наче востаннє
Серцем до тебе я лину.

Мої вуста "Люблю!" шепочуть,
Твій погляд серце зігріває.
Жаданих снів безмежні ночі
Таких, як ти, немає.

Ти ніжна, вічна і єдина.
Життя наповнене тобою.
І я посправжньому щасливий,
Коли нас двоє.

(*×2)

А я пришла домой немного раньше, чем бывало обычно
Открыла дверь ногой, мне показалось это непривычным
А, наверное, ты пришёл немного раньше чем бывало обычно
Как это хорошо, я бы сказала: "Это даже отлично!".

И тут мне: "Здрасьте-здрасьте, какое счастье
Познакомься, мать моя, сотрудница Ира
Я им: "Здрасьте-здрасьте, какое счастье
Попрошу на выход из моей квартиры".

(*a×2)Как, ты обнимал-целовал её
Как, ты всё тепло променял моё
Как по шву твоя порвалась любовь
Брак есть брак.

А я пришла домой намного позже чем бывало обычно
А я была в огне, хоть для меня это давно непривычно
А, а я пила вино и в казино своём играла с наличкой
Тут вижу тип идёт в обнимочку с твоей подружкой Иришкой.

Она мне: "Здрасьте-здрасьте, какое счастье"
Я ей: "К нам нельзя со своим вином"
Какое здрасьте-здрасьте, какое счастье
Попрошу на выход, это моё казино.

(*b×2)Вот так, ты обнимал-целовал её
Так, ты всё тепло променял моё
Так по шву любовь порвалась её
Бракованный брак, ё-моё.

А мне миллион предложений рук сердец и украшений
И все кричат: "Выбери меня, я твоя птица завтрашнего дня"
А мне ничего и не надо, главное чтоб любимый был рядом
А всё остальное уже не важно, уже не важно.

(*b)